Зодчий Володимир Ніколаєв
Автор: Любов Федорова
У 23 роки він закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і через два роки опинився у Києві - будувати (що б ви думали?)... пивоварню, завод з виробництва пива. Місцевість для будівництва була не дуже придатною - над стародавньою Кирилівськї вулицею нависала величезна гора, з-під землі били джерела (заради яких, власне, й місце пивоварні було вибрано, бо яка вода, таке і пиво!). І тут підтвердилося, що інженерний талант молодого архітектора не поступається його мистецьким талантам.
Архітектора помітили. У Києві, в якому тільки-но з'явилася залізниця і завдяки чому він починав ставати одним з головних в системі економіки, транспорту та фінансів Російської імперії, починалося гарячкове будівництво. Міській управі потрібен був не просто талановитий, а діловий, рішучий і дуже енергійний (та ще й непідкупний) головний архітектор. Вибір випав на Володимира Ніколаєва.
Одна з найперших робіт нового міського архітектора - корпус Олександрівської лікарні (киянам вона більш відома як Жовтнева). Однак це була не лише одна лікарня, Ніколаєв накреслив і побудував цілу лікарняну мережу - корпуси Терещенківської лікарні для робітників (нині Центр охорони матері і дитини біля Повітрофлотського мосту), приміщення Єврейської лікарні Бродського (обласна лікарня по вул. Мельникова), притулок для бідних з лікарнею сім'ї Деггярьової, де за радянських часів розташовувалися аж два військові училища!
Але все це було потім. А тим часом Ніколаєв будує для француза Бергоньє двоповерхову споруду на Фундуклеївській (вул. Б. Хмельницького) - перший в місті цирк з готелем. В оновленому вигляді сьогодні - це Театр драми ім. Лесі Українки.
Київський Національний театр опери та балету Пам'ятник Б. Хмельницькому, м. Київ, 1888 р.
Для заможного аптекаря Фрометта архітектор проектує прибутковий будинок на розі вулиць Безаківської (Комінтерну) і Бібіковського бульвару (бул. Т.Шевченка). Будинок як будинок, але цікаво те, що в ньому Ніколаєв відкрив своєрідний «візантійський» стиль - якусь ефектну суміш давньоруських традицій з ренесансними мотивами, який став його улюбленим. Добудували цей будинок вже без Ніколаєва, бо поїхав молодий архітектор повчитися в Німеччину.
Відразу ж після повернення до Києва йому довелося будувати Подільську чоловічу гімназію. - сьогоднішній Будинок школярів Подільського району на Контрактовій площі.
Тоді ж Володимир Миколайович включається в роботу над Володимирським собором, одним із найбільших на той час київських «довгобудів». Перший проект собору склали в 1862 році академік І. Штром і київський єпархіальний архітектор, учень В. Беретті, Павло Спарро (пізніше собор переробляв 0. Беретті- син). На жаль, з багатьох причин найбільша міська споруда дала тріщину. Зміцнювати її доводилося протягом двадцяти років, поки відомий фахівець Рудольф Бернгардт не розробив план опорних конструкцій і не порадив доручити завершення робіт своєму учневі Ніколаєву.
Церков Ніколаєв побудував аж вісім десятків, з них вісімнадцять тільки в Києві. Серед найвідоміших - Трапезна церква Києво-Печерського монастиря, Покровська церква і Миколаївський собор Покровського жіночого монастиря, церква Вознесіння на Байковому кладовищі, не кажучи вже про ті, що не збереглися.
Трапезна церква Києво-Печерського монастиря Володимирський собор, Київ.
Як гриби після дощу виростали дохідні будинки Ніколаєва. В одному з них на розі вулиць Братської та Ігоревської жив першовідкривач трипільської культури археолог Вікентій Хвойка. У своєрідному «російському теремі» навпроти «Золотих воріт» народився співак Олександр Вертинський. В «псевдоренесансній» споруді на Терещенківській, 17 жив і працював видатний вчений і винахідник, керівник Південно- Західної залізниці А. П. Бородін (до речі, в цьому будинку він вперше продемонстрував членам Київського відділення Російського технічного товариства диво техніки — телефон).
Кілька вишуканих приватних будинків звів Володимир Ніколаєв на Липках. Серед них — і«псевдовенеціанський» будинок цукрозаводчика Гальперіна на розі нинішньої вулиці Грушевського і Шовковичної, і садиба цукровара Лібермана на Банковій (тепер приміщення Спілки письменників). Ніколаєву належить також проект Так званого «шоколадного» будинку на Шовковичній. Здається, що цьому таланту були підвладні будь-які архітектурні «галузі». Його творіння - це будівля колишнього Купецького зібрання (тепер Національна філармонія), а також споруджена за проектом В. А. Шрьотера будівля Національної опери, в якій Ніколаєв сам розробляв систему акустики.
Появою пам'ятника Богдану Хмельницькому Київ також зобов'язаний рішучості та енергійності архітектора: кінна статуя роботи М. Мікешіна багато років не мала коштів на відповідний п'єдестал і Ніколаєв зробив дуже вдалий постамент з каменю, що залишився після будівництва Ланцюгового моста.
Але дивні навіть не самі обсяги будівельної праці Ніколаєва, а те, що він встигав поєднувати це все з величезною громадською діяльністю. Володимир Миколайович був одним із засновників Київського музичного училища, засновником і першим багаторічним директором знаменитого Київського художнього училища. На цій посаді він закінчив свій життєвий шлях восени 1911 року. Новим міським архітектором був призначений Іполит Ніколаєв - старший син великого Майстра...